УДОСКОНАЛЕННЯ БІОМЕХАНІЧНОЇ СТРУКТУРИ КУТІВ ЛІКТЬОВИХ СУГЛОБІВ ПРИ ВИКОНАННІ ВИСОКОКВАЛІФІКОВАНИМИ ПАУЕРЛІФТЕРАМИ ЗМАГАЛЬНОЇ ВПРАВИ ЖИМУ ШТАНГИ ЛЕЖАЧИ

Анотація

Мета статті полягала у удосконаленні біомеханічної структуру кутів ліктьових суглобів при виконанні висококваліфікованими пауерліфтерами та обґрунтувати результати експериментальної програми змагальної вправи жиму штанги лежачи з обтяженням 30%, 60% та 90% від максимальної піднятої ваги. Дослідження проводилося у місті Харків в ДЮСШ №9 де брали участь 12 висококваліфікованих спортсменів (9 МСУ та 3 МСУМК) вагової категорії до 105 та 120 кілограмів. Проведене дослідження дозволило здійснити всебічний біомеханічний аналіз змін кутів біоланок ліктьових суглобів під час виконання змагальної вправи жиму штанги лежачи висококваліфікованими пауерліфтерами за умов використання навантажень 30%, 60% та 90% від максимальної ваги. Застосовані експериментальні комплекси, розроблені на основі фазового підходу, сприяли не лише удосконаленню технічної підготовки спортсменів, а й виявленню специфічних змін у просторовій кінематиці руху. На основі отриманих даних встановлено, що технічна структура руху в більшості фаз вправи зазнала позитивних змін після впровадження експериментальних комплексів. Статистично достовірні відмінності кутів у ліктьових суглобах зафіксовано у фазах прийняття вихідного положення (t=2,24–2,30; p<0,05), стартового положення (t=2,53–2,67; p<0,05), опускання штанги на груди (t=2,24–2,58; p<0,05) та старту з грудей (t=2,41–2,98; p<0,05). Це свідчить про ефективність впливу цілеспрямованих вправ на покращення керованості, амплітуди та стабільності технічних дій у ключових фазах руху. У той же час у фазі фіксації достовірне покращення зафіксовано лише при навантаженні 90% (t=3,10; p<0,05), що може вказувати на сформованість стабільного рухового стереотипу в умовах високого рівня силового навантаження. Наявність недостовірних змін при навантаженнях 30% та 60% у цій фазі (p>0,05) свідчить про відносну сталість технічної дії у фінальній частині вправи. Загалом результати дослідження підтверджують, що індивідуалізований фазовий підхід до побудови тренувального процесу є ефективним засобом оптимізації техніки у пауерліфтингу. Виявлена чутливість технічних характеристик до змін у навантаженні підкреслює необхідність систематичного контролю біомеханічних параметрів руху при розробці тренувальних програм.Отримані результати можуть бути використані для формування методичних рекомендацій з технічної підготовки, зокрема з урахуванням фазового аналізу та варіативності рухових дій у спортсменів високого рівня кваліфікації.