АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА»

ПРОФЕСІЙНИЙ ТА ОСОБИСТІСНИЙ РОЗВИТОК ВЧИТЕЛЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В УМОВАХ НЕФОРМАЛЬНОЇ ТА ІНФОРМАЛЬНОЇ ОСВІТИ

О. В. БАНІТ, В. А. БОНДАР — Tue, 05 May 2026 00:00:00 +0300

У статті розкрито особливості професійного та особистісного розвитку вчителів фізичної культури в умовах неформальної та інформальної освіти. Обґрунтовано, що в умовах сучасних суспільних трансформацій традиційна формальна освіта має доповнюватися гнучкими траєкторіями саморозвитку. Визначено суть неформальної та інформальної освіти вчителя фізичної культури як безперервного процесу самовдосконалення через індивідуальну пізнавальну діяльність та накопичення практичного досвіду в професійному середовищі. Особливу увагу приділено визначенню педагогічних умов, що сприяють ефективності цього процесу: науково-організаційному супроводу, демократичному стилю керівництва, участі в експериментально-дослідницькій діяльності. У дослідженні з’ясовано, що особистісний розвиток, який базується на рефлексії, самомотивації та позитивній «Я-концепції», є фундаментом для зростання професійної майстерності. Охарактеризовано ключові професійні здібності (дидактичні, академічні, перцептивні, мовні, авторитарні), що формуються у вчителя в процесі неформального навчання. Зроблено висновок, що синергія різних форм освіти забезпечує цілісну ідентифікацію особистості з професією та високу результативність фізкультурно-педагогічної діяльності. У контексті системного підходу умови неформальної та інформальної освіти, що сприяють професійному й особистісному розвитку вчителів фізичної культури, розглядаємо як багаторівневу систему взаємодії об’єкта, суб’єкта, середовища, в якому формується, розвивається потреба в саморозвитку. Стимулювання саморозвитку, як одна з таких умов, характеризується єдністю мети, змісту, форм, методів, прийомів, засобів діяльності керівника та інших суб’єктів, відповідно до психологічних, вікових особливостей, індивідуального стилю діяльності, досвіду, статевих відмінностей та специфіки інноваційної діяльності.

ВПЛИВ ОНЛАЙН-ВІДЕОІГОР НА РОЗВИТОК КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ (ЯК ESL) У ШКОЛЯРІВ

О. В. БОЙКО, К. А. ПЕТРОВА — Tue, 05 May 2026 00:00:00 +0300

Стаття присвячена дослідженню впливу онлайн-відеоігор на процес формування та розвитку комунікативної компетенції в англійській мові (ESL) серед школярів середньої та старшої ланки. Актуальність теми зумовлена глибокими трансформаціями освітнього середовища та необхідністю пошуку інноваційних методів навчання, що відповідають інтересам сучасного покоління. У роботі проаналізовано генезис поняття «комунікативна компетенція», і підкреслено її багатогранність, що охоплює лінгвістичний, соціолінгвістичний, стратегічний та дискурсивний аспекти. Особливу увагу приділено механізмам гейміфікації в межах Нової української школи (НУШ), що дозволяють створити безпечне та захопливе середовище для мовної практики. У роботі розглядаються масові багатокористувацькі онлайн-рольові ігри (MMORPG) як унікальний «мікросвіт», де англійська мова виступає не об’єктом вивчення, а практичним інструментом для досягнення ігрових цілей, координації командних дій та соціальної взаємодії. У статті висунуто та обґрунтовано гіпотезу про нейробіологічну та поведінкову основу навчання в іграх, де система винагород стимулює вибіркову увагу до мовних стимулів. Практична частина дослідження ґрунтується на результатах опитування 72 респондентів віком 12–16 років. Статистичні дані підтверджують високий рівень залученості підлітків в англомовне ігрове середовище: 85,9% опитаних є активними геймерами, а понад дві третини мають прямий контакт із носіями мови на серверах США, Великої Британії та Канади. Детально проаналізовано процес інтеграції геймерського сленгу (англіцизмів) у повсякденний та шкільний дискурс підлітків. Виявлено, що такі терміни, як «левл», «скіл», «адмін» та «фарм», стають метафоричними засобами для опису навчального процесу. Водночас висвітлено ризики, пов’язані з фонетичною та морфологічною деформацією слів, що може призводити до закріплення мовних помилок. Визначено необхідну роль вчителя у методичному супроводі для трансформації стихійного ігрового досвіду в академічні знання.

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ НА ЗАНЯТТЯХ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ПРОФЕСІЙНОГО СПРЯМУВАННЯ ДЛЯ СТУДЕНТІВ-МЕДИКІВ

А. А. ВІЦЮК — Tue, 05 May 2026 00:00:00 +0300

У статті висвітлено питання використання тестів на заняттях з англійської мови професійного спрямування для студентів закладів вищої медичної освіти України. Проаналізовано такі основні параметрами якості тестових завдань, як валідність і надійність, подано їх коротку характеристику. Визначено, що тести бувають різноманітними за цілями (навчальні, екзаменаційні, діагностичні, особистісні), за форматом (відкриті, закриті, множинного вибору) та призначаються для оцінки знань, умінь чи навичок слухача певної навчальної дисципліни. Тестові завдання відкритої форми формулюються у вигляді твердження, поряд з яким готові відповіді з вибором не наводяться. Студент самостійно повинен дописати у відведеному для цього місці свою відповідь. Вони можуть бути на доповнення (для перевірки знання назв, імен, фактів, властивостей, ознак тощо), з короткою відповіддю або з розгорнутою відповіддю. Тести із вибором однієї правильної відповіді – це найпростіший вид тестування, в яких правильна відповідь вже міститься, і завдання студента полягає в її знаходженні. Завдання студента – вибрати правильний варіант відповіді, використовуючи знання, отримані під час вивчення курсу. Їх зміст повинен бути таким, щоб для вибору правильної відповіді було достатньо пригадати і застосувати лише почуте на заняттях і прочитане в рекомендованій для вивчення літературі. До завдань із вибором декількох правильних відповідей можна застосовувати ті самі принципи, що і до завдань із вибором однієї правильної відповіді. Правильною може бути одна відповідь або декілька. Студент повинен самостійно визначити кількість правильних відповідей. Завдання, де елементи однієї множини потрібно поставити у відповідність до елементів іншої множини, називають завданнями на встановлення відповідності. Тести на встановлення відповідності ефективні для самоконтролю і поточного контролю знань. За їх допомогою перевіряють так звані асоціативні знання, тобто знання про зв’язок форми і змісту, суті і явища, про співвідношення між різними об’єктами, властивостями, законами. Студент повинен скласти відповідь з елементів списку лівої і відповідних їм елементів правої колонки. Якщо потрібно встановити правильну послідовність дій або слів (варіантів відповідей), використовуються тести на встановлення правильної послідовності. Це складніший різновид тестових завдань, під час виконання якого студент формує відповідь із запропонованої неврегульованої послідовності слів.

ІННОВАЦІЙНІ ОСНОВИ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ В СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ МАЙБУТНІХ ДИЗАЙНЕРІВ

О. Н. ДЕМ’ЯНЧУК — Tue, 05 May 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено ґрунтовне осмислення теоретико-методологічних засад застосування компетентнісного підходу в системі професійної підготовки майбутніх дизайнерів у закладах вищої освіти. Обґрунтовано актуальність упровадження компетентнісної парадигми як провідного орієнтиру модернізації сучасної дизайн-освіти в умовах інтеграції у європейський та світовий освітній простір. Проаналізовано концептуальні положення компетентнісного підходу, зокрема його спрямованість на формування інтегральних, загальних і фахових компетентностей, здатності до творчої діяльності, професійного саморозвитку та адаптації до динамічних змін соціокультурного середовища, що становить фундаментальне підґрунтя даного дослідження. Особливу увагу приділено проблемам розвитку дизайн-освіти крізь призму наукових досліджень вітчизняних учених, які розглядають дизайн-освіту як самостійну сферу науково-педагогічної діяльності. У цьому контексті проаналізовано підходи до обґрунтування та систематизації наукових знань щодо використання педагогічного потенціалу дизайн-освіти у процесі формування професійної та особистісної ідентичності дизайнера. Визначено потенційні можливості дизайну як міждисциплінарного феномена у вдосконаленні змісту, форм і методів професійної підготовки майбутніх фахівців. Автор статті здійснює та уточнює формулювання провідних понять і категорій дослідження, проаналізовано структуру та зміст культурно-освітнього простору дизайн-освіти, а також окреслено основні напрями її розвитку з урахуванням компетентнісних орієнтирів. Доведено, що реалізація компетентнісного підходу сприяє підвищенню якості професійної підготовки дизайнерів, забезпечує цілісність освітнього процесу та його відповідність сучасним вимогам ринку праці й суспільства. Автор порушує у публікації питання сучасних процесів інтеграції України до світового співтовариства, акцентуючи увагу на їх впливі на трансформацію національної системи освіти. Наголошується, що євроінтеграційні та глобалізаційні тенденції зумовлюють необхідність оновлення змісту, форм і методів професійної підготовки фахівців, зокрема у сфері дизайн-освіти. У цьому контексті інтеграція України розглядається як чинник гармонізації освітніх стандартів із міжнародними вимогами, упровадження інноваційних педагогічних підходів та забезпечення академічної мобільності, що сприяє підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних випускників на світовому ринку праці.

ІНТЕГРАЦІЯ ВІРИ ТА НАУКОВОГО ЗНАННЯ ЯК ПРИНЦИП ЦІЛІСНОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ В ПВНЗ «УКРАЇНСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ»

В. В. КУРИЛЯК — Tue, 05 May 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджується концепція інтеграції віри та наукового знання як засадничий принцип освітньої діяльності Приватного вищого навчального закладу «Український гуманітарний інститут», який спрямований на подолання фрагментарності знання та деетизації сучасної вищої освіти. Обґрунтовано теоцентричний характер пізнання та постулат єдності істини, відповідно до якого між автентичним науковим пізнанням і християнською вірою не може існувати фундаментального протистояння, оскільки вони мають спільне онтологічне джерело. Освіта в такій парадигмі розглядається як цілісний процес формування особистості, що поєднує інтелектуальний розвиток із духовно-етичною формацією. У роботі здійснено системний аналіз рівнів педагогічної інтеграції віри та навчання за відповідною моделлю, що охоплює поступ від повної відсутності інтеграції до її динамічного, творчого рівня. Розкрито зміст етичного, фундаментального та світоглядного підходів до поєднання академічних дисциплін із християнськими цінностями. Особливу увагу приділено практичній реалізації інтегративної моделі через контекстуальні, ілюстративні та досвідні стратегії, які впроваджуються в природничих науках (осмислення світу як результату розумного задуму), економіці та менеджменті (концепція біблійного управительства), фізичній культурі (соматична теологія) та гуманітарних дисциплінах. Окремо проаналізовано роль кафедри богослов’я, а також значення так званого прихованого навчального плану, що включає систему наставництва, атмосферу кампусу, міжособистісні стосунки та етичні стандарти використання сучасних цифрових технологій і штучного інтелекту. Показано, що саме сукупність формальних і неформальних освітніх впливів забезпечує глибинний характер формації та внутрішнє засвоєння цінностей. Результатом дослідження є теоретичне обґрунтування моделі випускника Українського гуманітарного інституту як цілісної особистості, що поєднує високу професійну компетентність, духовну зрілість, фізичну культуру та активну соціальну відповідальність. Доведено, що така модель є особливо актуальною в умовах сучасних суспільних трансформацій і повоєнної відбудови України, оскільки сприяє формуванню фахівців і лідерів, здатних поєднувати професіоналізм із моральною відповідальністю та служінням суспільству.

ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК ІНСТРУМЕНТ МОДЕЛЮВАННЯ АНГЛОМОВНОГО ЮРИДИЧНОГО ДИСКУРСУ У СФЕРІ ПРАВНИЧОЇ ОСВІТИ

В. Л. ЛАВРУХІНА — Tue, 05 May 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено дослідження, присвячене теоретико-методологічному обґрунтуванню та практичному впровадженню генеративних інструментів штучного інтелекту (ШІ) у процес моделювання англомовного юридичного дискурсу. Актуальність дослідження обумовлена динамічними процесами цифрової трансформації освіти, спричиненими технологічним розвитком і геополітичними викликами для України, що посилили роль англійської мови як ключового інструменту глобального академічного та професійного дискурсу. Основна увага приділяється юридичному дискурсу як специфічному виду інституційної комунікації, що потребує не лише знання термінології, а й розуміння екстралінгвістичних чинників: соціального контексту, правових норм та культурних особливостей. Доведено, що формування професійної компетентності неможливе лише через репродуктивні методи; воно вимагає активної симуляції реальних професійних ситуацій. У цьому контексті обґрунтовано використання кейс-методу як найбільш ефективного інструменту інтеграції мовних і фахових знань. У межах дослідження розроблено та обґрунтовано поетапну модель формування англомовного юридичного дискурсу із використанням генеративного ШІ, що передбачає п’ять взаємопов’язаних етапів, які спрямовані на аналіз правових текстів, моделювання правової позиції, продукування письмових юридичних документів, моделювання усної професійної взаємодії та рефлексивне оцінювання дискурсивних стратегій. Здійснено практичну апробацію алгоритму розроблення навчальних завдань із використанням ChatGPT. Чітко диференційовано функції суб’єктів освітнього процесу: викладач позиціонується як педагогічний дизайнер та модератор, який формує цільові промпти та здійснює валідацію згенерованого контенту, тоді як ШІ виконує функції високотехнологічного асистента, забезпечуючи персоналізований зворотний зв’язок, перевірку граматичної коректності та генерацію альтернативних варіантів юридичної аргументації. Зроблено висновок, що синергія людського інтелекту та генеративних моделей дозволяє значно підвищити якість підготовки юристів, розвиваючи в них навички критичного мислення, адаптивності та професійного мовлення.

ВИКЛАДАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ЯК СКЛАДОВА СТРАТЕГІЇ ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ УНІВЕРСИТЕТІВ УКРАЇНИ

Н. А. ЛАТИГІНА, А. Г. ЛАТИГІНА — Tue, 05 May 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено роль англійської мови як стратегічного ресурсу інтернаціоналізації університетів України. Проаналізовано сучасний стан викладання англійської мови в закладах вищої освіти, визначено основні функції мови у формуванні академічної мобільності та міжкультурної комунікації студентів, а також окреслено напрями вдосконалення мовної підготовки. Дослідження показує, що англійська мова виконує комунікативну, когнітивно‑пізнавальну, соціально‑культурну, академічно‑адаптаційну, професійно‑орієнтовану, метакомунікативну, мотиваційну та інформаційно‑ресурсну функції, які забезпечують ефективну інтеграцію студентів у глобальний освітній простір. Аналіз сучасних тенденцій викладання англійської мови в українських університетах свідчить, що прогрес досягається завдяки впровадженню англомовних дисциплін (EMI), курсів спеціалізованої англійської (ESP), використанню цифрових платформ та міжнародних програм обміну. Водночас існують проблеми неоднорідності ресурсів, недостатньої підготовки викладачів і потреби в оновленні навчальних програм відповідно до міжнародних стандартів. Запропоновано напрями вдосконалення мовної підготовки: розширення EMI та ESP‑програм, підвищення кваліфікації викладачів, розвиток міжкультурної компетентності студентів, застосування інноваційних методик та цифрових ресурсів, підтримка мобільних студентів у міжнародних програмах. Отримані результати підтверджують, що англійська мова є ключовим інструментом інтернаціоналізації вищої освіти в Україні, сприяє академічній мобільності, професійному розвитку студентів, підвищенню міжкультурного розуміння та конкурентоспроможності українських університетів у глобальному освітньому середовищі. Дослідження підкреслює стратегічну важливість системної мовної підготовки як складової національної освітньої політики, спрямованої на інтеграцію у міжнародний академічний простір та сталий розвиток вищої освіти.

ОСВІТНІ КЕЙСИ ТА ВОРКШОПИ: ЯК НАВЧАННЯ МІКРОБІОЛОГІЇ ТА ВІРУСОЛОГІЇ СТАЄ ПРАКТИЧНО ОРІЄНТОВАНИМ

О. І. ЛУЦЕНКО — Tue, 05 May 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджується фундаментальна трансформація підходів до викладаня мікробіологі, вірусологі та імунології сучасній вищі школ. Авто аналізує перехі ві традиційно теоретик-центричної моделі, що базується на репродуктивном засвоєнн знан, до інноваційної практико-орієнтованої парадигм. основу дослідження покладен ідею, що сучасн природнича освіта ма формуват не лише суму знан, готовність до розв’язання складних професійни завдан динамічном середовищі. Обґрунтовано доцільніст широкого впровадженя інтерактивни методі навчаня, зокрем структурованих освітніх кейсів та професійно спямовани воркшопі. Ці методи розгядаються я ефективн інструмент формуваня клінічного мисленя та фахови компетентносте студенті медичних біологічни спеціальностей. Особливу науков цінність ма аналіз адаптаці зазначених методі до умов дистанційног та змішаног навчаня, що стал критично важливим контекст подолання викликів воєнного часу та глобальних пандемічни загроз. Детально проаналізовано методику побудови навчальних кейсів, що базуються на реальних епідеміологічних сценаря, спалахах інфекційни захворюван та складних імунологічни випадках. Авто розкрива алгоритм проведеня воркшопі, спямовани на розвиток навичо прийяття оперативни рішень, інтерпретаці результаті лабораторних досліджень та прогнозування розвитку біологічни систем. Окрему уваг приділен використанню симуяційних технологій та віртуальни лабораторі, які дозволяют відтворити умов реальног мікробіологічног бокс цифровом формат. Доведено, що поєднання фундаментально академічно наук передовими інтерактивними технологями радикально підвищує рівень професійно готовності майбутні фахівців. Таки підхід забезпечує формуваня гнучки навичо (soft skills), критичного аналіз та стресостійкост, що необхідним умовам для успішної діяльност сучасній систем охорон здоров’я та науков-дослідні сфер. Зроблено висновок, що практико-орієнтован модель навчаня дозволя подолати розрив мі теоретично підготовко та вимогами сучасног ринк прац.

ЗАСТОСУВАННЯ АВТОМАТИЗОВАНИХ ОСВІТНІХ СИСТЕМ В НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС З МЕТОЮ ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНИХ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ

І. Б. П’ЯТИКОП — Tue, 05 May 2026 00:00:00 +0300

Система професійної освіти в Україні формувалася та розвивалася в умовах державно-політичної системи, яка має принципові відмінності від існуючої сьогодні. Назріло питання модернізації системи ступеневої професійної освіти з врахуванням соціально-економічних змін, що відбуваються в державі. Введення нових освітніх стандартів вищої освіти в Україні, заснованих на компетентнісному підході, спрямоване на вирішення даної проблеми шляхом модернізації змісту та технологій вищої інженерно-технічної освіти. Необхідність підготовки інженерних кадрів високої кваліфікації ставить перед системою інженерної освіти завдання створення умов, сприяють становленню інженера, здатного вирішувати завдання інноваційного розвитку. Значне місце відводиться іноземній мові. Навчальна дисципліна формує спеціалізовані навички володіння іноземною мовою, включаючи навички читання, говоріння, аудіювання та письма, необхідні для спілкування, роботи з фаховою інформацією та повноцінного функціонування у професійному середовищі. Доведено, що автоматизовані навчальні системи (АНС) являє собою інтегративний комплекс, що складається з матеріально-технічного, дидактичного та електронного інформаційно-освітнього компонентів, спрямованих на формування іншомовних професійних компетенцій майбутніх інженерів. Застосування АНС зумовлено необхідністю формування професійних компетенцій майбутніх інженерів в умовах цифрової економіки та великим потенціалом як засобу формування іншомовних професійних компетенцій. Описано структуру професійних компетенцій майбутніх інженерів, що представляє сукупність компонентів: мотиваційно-ціннісного, когнітивного, діяльнісного та рефлексивно-цільового. Схарактеризовано значення підготовки інженерів з іншомовної професійної компетенцією в умовах АНС/ Розглянуто систему засад організації освітнього процес та висвітлено її компоненти. Виявлено, що хмаро-орієнтована електронна освітня система (ХОЕОС) – це середовище, яке використовує хмарні обчислення (cloud computing) для організації навчального процесу, зберігання, обробки й обміну навчальними матеріалами через Інтернет. Доведено, що використання ХОЕОС для доступу до англомовних ресурсів допомагає розвивати іншомовну професійну компетентність; опановувати англомовну технічну термінологію; формувати навички роботи з міжнародними стандартами, базами даних, науковими статтями; готувати студентів до участі у глобальних інженерних проектах.

ЗАЛУЧЕННЯ ПЛАТФОРМИ TED TALKS ДЛЯ РОЗВИТКУ СКЛАДНИХ МИСЛЕННЄВИХ ТА ПРОДУКТИВНИХ МОВЛЕННЄВИХ ВМІНЬ 21 СТОРІЧЧЯ ПРИ НАВЧАННІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

С. Б. ШЕЛУДЧЕНКО, А. М. КОРЕНЬ — Tue, 05 May 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено дидактичний потенціал платформи TED Talks як ефективного інструменту формування складних мисленнєвих вмінь і розвитку продуктивних видів мовленнєвої діяльності у процесі навчання англійської мови. Актуальність дослідження зумовлена сучасними вимогами до підготовки здобувачів освіти, які передбачають і володіння англійською мовою на комунікативному рівні, і здатність критично осмислювати інформацію, аналізувати аргументацію, формувати власну позицію та креативно презентувати ідеї. У роботі обґрунтовано взаємозв’язок когнітивних навичок (критичного та креативного мислення) із комунікативними компетентностями, зокрема з уміннями продукувати висловлювання та обмінюватися повідомленнями усно і письмово. Окрему увагу приділено характеристиці TED Talks як автентичного освітнього ресурсу, що поєднує наукову, соціальну та культурну проблематику, логічну структуру виступів, тривалість 10–20 хвилин, різноманітність мовних моделей і акцентів. Наявність субтитрів і транскриптів розширює можливості диференційованого навчання, сприяє розвитку аудіювання, збагаченню словникового запасу та вдосконаленню навичок читання. Проаналізовано методи інтеграції TED Talks у навчальний процес, зокрема активне слухання й ведення нотаток, організацію дискусій, дебатів і рольових ігор, а також виконання письмових завдань (резюме, рецензії, есе). Доведено, що систематичне використання платформи сприяє підвищенню внутрішньої мотивації здобувачів освіти, формуванню міжкультурної компетентності та розвитку мисленнєвих навичок вищого рівня (за теорією Б. Блума), необхідних для ефективної професійної та академічної діяльності в умовах глобалізованого світу.

МЕТОДОЛОГІЯ ДІАГНОСТИКИ СТУПЕНЯ СФОРМОВАНОСТІ ІМІДЖУ НОСІЯ БРЕНДУ ЯК ВИКЛАДАЧА ЗВО

І. Д. ЮНИК — Tue, 05 May 2026 00:00:00 +0300

У статті доведено слушність визнання іміджу викладача одним із провідних структурних елементів бренду науково-педагогічного працівника закладу вищої освіти. Аргументовано недоцільність ототожнення поняття «імідж носія бренду як викладача ЗВО» з поняттями «педагогічна майстерність», «якість» та «кваліфікованість», а також хибність визнання габітарного іміджу домінуючим структурним елементом іміджу викладача. Висвітлено специфіку сприймання студентською цільовою аудиторією чотирьох видів іміджу викладача ЗВО – еталонного (ідеального), бажаного, реального та дзеркального. Визначено параметри сформованості іміджу носія бренду як викладача ЗВО, до яких віднесено: якість володіння матеріалом навчальних дисциплін, які викладаються носієм бренду в ЗВО; здатність носія бренду до мотивування студентської аудиторії оволодівати матеріалом навчальних дисциплін; прояв комунікативності носія бренду в процесі викладання навчальних дисциплін у ЗВО; добровільно вмотивовану відвідуваність студентською аудиторією навчальних занять носія бренду. Обґрунтовано методологію діагностування показників за означеними параметрами, в основу якої покладено застосування як авторських опитувальників за шкалою Лайкерта, так і аналіз даних про відвідуваність студентами навчальних занять викладача ЗВО завдяки використанню спеціально розробленої формули. В авторських анкетах застосовано ряд інноваційних методів і прийомів з метою уникнення «тенденційності» й «векторності» запитань, мінімізації відмов студентів від анкетування та недопущення поліваріантності відповідей. У формулі для обчислення показника добровільно вмотивованої відвідуваності студентською аудиторією навчальних занять носія бренду в ЗВО застосовано коефіцієнт зацікавленості, який уможливлює мінімізацію впливу психологічного, соціального, адміністративного та інших видів примусу студентів щодо відвідування навчальних занять викладача ЗВО. Визначено бальні діапазони рівнів сформованості іміджу носія бренду як викладача ЗВО.

ІНТЕГРАЦІЯ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОФЕСІЙНУ ПІДГОТОВКУ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

М. І. ДУДАЙ — Tue, 05 May 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено процес цифрової трансформації професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва в умовах сучасної освіти. Метою дослідження є аналіз цифрових платформ, інструментів та методик, які інтегруються в освітній процес за спеціальністю «Середня освіта (Музичне мистецтво)», а також виявлення переваг і викликів їх впровадження. Розглянуто ключові напрями цифровізації: модернізацію освітніх програм, технічне забезпечення, розвиток цифрової компетентності викладачів, практичне застосування цифрових технологій та рефлексію освітнього процесу. Особливу увагу приділено використанню штучного інтелекту, цифрових аудіоробочих станцій (DAW), мультимедійних платформ, а також інструментів для дистанційного навчання та оцінювання. Мета дослідження: проаналізувати сучасні цифрові платформи та інструменти, які використовуються в підготовці бакалаврів за спеціальністю «Середня освіта (музичне мистецтво)», виявити переваги та труднощі їх впровадження в українському освітньому просторі. Впровадження цифрових технологій в освітній процес – це ключовий вектор трансформації сучасного навчального процесу і системи підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва. Процес інтеграції цифрових технологій в освіту сприяє формуванню у студентів цифрової компетентності та обізнаності, яка допомагає розкривати їх творчий потенціал та вміння по-новому трактувати музичні твори, створювати нові композиції, персоналізує навчання та сприяє самореалізації студентів. Нова освітня модель, яка поєднує традиційні методи навчання із цифровими технологіями – основа глибоких знань, компетентності студентів у майбутній професії. Для викладачів такий комбінований підхід у викладанні потребує самовдосконалення, нового бачення освітнього процесу, підвищення професійного рівня та набуття нової компетентності у викладанні.

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА В ПРОЦЕСІ НАПИСАННЯ КВАЛІФІКАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Б. Є. ЖОРНЯК, І. В. СТЕПАНЮК, Д. В. ЧАМАХУД — Tue, 05 May 2026 00:00:00 +0300

Актуальність порушеної у статті проблеми науково-дослідницької підготовки майбутніх фахівців з музичного мистецтва в процесі написання кваліфікаційного дослідження зумовлена зростанням вимог до якості професійної підготовки педагогів мистецького профілю, необхідністю формування у здобувачів освіти стійких дослідницьких компетентностей, здатності до аналітичного мислення й наукового осмислення музично-педагогічних явищ, а також потребою інтеграції наукової діяльності з практикою фахової підготовки в умовах сучасної освітньої парадигми. У статті розкрито особливості науково-дослідницької підготовки майбутніх фахівців з музичного мистецтва в процесі написання кваліфікаційного дослідження. Окреслено зміст, етапи та педагогічні умови формування дослідницьких компетентностей, необхідних для професійного становлення майбутніх педагогів. Особливу увагу приділено ролі самостійної роботи, наукового керівництва та інтеграції теоретичних і практичних аспектів музично-педагогічної освіти. Дослідницька діяльність та розвиток відповідних навичок є ключовою складовою професійної підготовки фахівця будь-якої галузі. У цьому контексті автори здійснюють аналіз специфіки науково-дослідної діяльності майбутніх фахівців з музичного мистецтва та визначають особливості формування у них дослідницьких компетентностей у процесі професійної підготовки. Такий підхід окреслює педагогічні умови та методичні засоби, які сприяють ефективному розвитку здатності здобувачів освіти до самостійного наукового пошуку та творчого вирішення професійних завдань. Кваліфікаційна робота – це форма самостійної наукової роботи здобувача освіти. Кваліфікаційна робота перевіряє не лише теоретичну і практичну підготовку майбутнього фахівця, але і його уміння працювати з літературою, досліджувати, аналізувати, систематизувати, узагальнювати педагогічний та науковий досвід, вести науково-педагогічні дослідження під керівництвом наукового керівника. У статті автори пропонують програму освітнього компоненту, а також, вимоги до захисту та виступу здобувачів освіти в галузі музичного мистецтва.

ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВИХ КОМПЕТЕНЦІЙ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ КРІЗЬ ПРИЗМУ СУЧАСНИХ МОВОЗНАВЧИХ ПАРАДИГМ

І. А. МАЛИНОВСЬКА — Tue, 05 May 2026 00:00:00 +0300

У процесі дослідження авторкою розглянуто теоретико-методологічні засади формування мовленнєвих компетенцій у процесі вивчення німецької мови крізь призму сучасних мовознавчих парадигм, зокрема когнітивної, комунікативно-прагматичної, функціональної і соціолінгвістичної. Проаналізовано особливості трансформації підходів до іншомовної підготовки в умовах переорієнтації освітнього процесу з репродуктивного засвоєння мовного матеріалу на розвиток здатності до ефективної мовленнєвої діяльності в реальних комунікативних ситуаціях. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю вдосконалення методичних підходів до формування мовленнєвих компетенцій здобувачів вищої освіти відповідно до вимог Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти та сучасних тенденцій розвитку лінгвістики. В умовах глобалізації та інтенсифікації міжкультурної взаємодії особливого значення набуває здатність до адекватного використання німецької мови з урахуванням соціокультурного контексту, прагматичних норм і дискурсивних стратегій. Зазначено, що мовленнєва компетенція має інтегративний характер і включає лінгвістичний, соціолінгвістичний та прагматичний компоненти, які формуються у процесі системної взаємодії теоретичних знань і практичної мовленнєвої діяльності. Виокремлено актуальні для умов сьогодення ключові умови ефективного формування мовленнєвих компетенцій: урахування когнітивних особливостей здобувачів, поєднання мовного і культурного компонентів, використання автентичних матеріалів і комунікативно спрямованих завдань, а також розвиток автономії та рефлексивних умінь. Встановлено, що інтеграція сучасних мовознавчих парадигм у освітній процес сприяє формуванню функціонально обґрунтованої й комунікативно доцільної мовленнєвої поведінки, здатної забезпечити професійну та міжкультурну самореалізацію здобувачів освіти.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ІНТЕГРОВАНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ПІДХОДУ ДО НАВЧАННЯ ПРАЦЮЮЧОГО НАСЕЛЕННЯ ПОВЕДІНЦІ ТА ДІЯМ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

В. М. МИХАЙЛОВ, С. С. ПАВЛОВ, О. С. ПАВЛОВА, А. В. МИХАЙЛОВА — Tue, 05 May 2026 00:00:00 +0300

Безпечна життєдіяльність населення є динамічним соціальним процесом, що змінюється під впливом об’єктивних і суб’єктивних чинників та відображає рівень загроз, готовність суспільства й управлінські рішення відповідних субєктів. Цивільний захист є ключовою складовою системи національної безпеки, спрямованої на мінімізацію ризиків надзвичайних ситуацій природного, техногенного й соціального характеру та забезпечення збереження життя, здоров’я населення і сталого розвитку. У статті досліджено нормативно-правові та організаційно-педагогічні засади навчання працюючого населення поведінці та діям у надзвичайних ситуаціях для виконання завдань єдиної державної системи цивільного захисту. Уточнено наукове тлумачення дефініції «працююче населення, діяльність якого пов’язана з реалізацією заходів цивільного захисту» як диференційованої сукупності суб’єктів, що відрізняються за рівнем управління, функціональною роллю та ступенем залученості до виконання завдань цивільного захисту, що обґрунтує необхідність адресного характеру їхнього навчання. Виявлено основні обмеження чинної практики навчання, зокрема домінування інформаційно-інструктивних форм, недостатньою практичною спрямованістю, а також неповним урахуванням психологічних і контекстуальних чинників. Обґрунтовано доцільність застосування інтегрованого педагогічного підходу, що поєднує андрагогічний, компетентнісний і діяльнісний підходи як взаємодоповнювальні методологічної засади формування реальної готовності працюючого населення до дій у надзвичайних ситуаціях в умовах воєнного стану та комбінованих безпекових загроз. Показано, що ефективність такого підходу забезпечується інтеграцією контекстного та психолого-педагогічного компонентів, а також використанням практико-орієнтованих, цифрових і персоналізованих освітніх інструментів. Систематизовано структурно-функціональні характеристики інтегрованого підходу, що формують методологічне підґрунтя для вдосконалення змісту, форм і методів навчання працюючого населення до дій у надзвичайних ситуаціях в умовах воєнного стану та комбінованих безпекових загроз.

ВІРТУАЛЬНА ТА ЗМІШАНА АКАДЕМІЧНА МОБІЛЬНІСТЬ СТУДЕНТІВ ЯК ІННОВАЦІЙНІ ПЕДАГОГІЧНІ ПРАКТИКИ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Т. В. ПАСКА — Tue, 05 May 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено комплексний теоретико-прикладний аналіз віртуальної та змішаної академічної мобільності студентів як інноваційних педагогічних практик у закладах вищої освіти України в умовах цифровізації та інтернаціоналізації освітнього простору. Обґрунтовано актуальність проблеми з огляду на трансформаційні процеси, спричинені глобалізацією, пандемією COVID-19 та воєнним станом, що зумовили обмеження традиційної фізичної мобільності й актуалізували впровадження альтернативних форматів міжнародної взаємодії. Проаналізовано нормативно-правове забезпечення академічної мобільності, наукові підходи вітчизняних дослідників до трактування її сутності, форм і механізмів реалізації. Уточнено зміст понять «віртуальна академічна мобільність» і «змішана академічна мобільність», визначено їх структурні компоненти, суб’єктний склад та дидактичний потенціал. Доведено, що віртуальна мобільність забезпечує доступ до міжнародних освітніх ресурсів без фізичного переміщення, сприяє формуванню цифрової, міжкультурної та комунікативної компетентностей студентів, тоді як змішана модель інтегрує переваги онлайн- та офлайн-взаємодії, створюючи умови для персоналізації освітніх траєкторій і академічного визнання результатів навчання. Окреслено ключові виклики впровадження цих форматів. Проаналізовано практичний досвід упровадження віртуальної та змішаної мобільності в українських університетах, зокрема реалізацію міжнародних проєктів DigiUni та COIL, діяльність міжнародних партнерських мереж і цифровізацію адміністративних процедур організації мобільності. Доведено, що системне впровадження цих форматів сприяє інституціоналізації цифрової мобільності, розширенню доступу до глобальних освітніх ресурсів і формуванню конкурентоспроможного фахівця, здатного до професійної діяльності в умовах динамічного міжнародного середовища. Перспективи подальших досліджень пов’язано з розробленням критеріїв оцінювання якості програм віртуальної та змішаної мобільності й удосконаленням механізмів їхньої інтеграції у стратегії розвитку закладів вищої освіти.

ДИСКУСІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ

О. П. РАНЮК, Т. О. МОРОЗ — Tue, 05 May 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено роль дискусій як інструменту розвитку професійної комунікативної компетентності студентів. Сучасний етап розвитку суспільства характеризується зростанням значення комунікації у професійній діяльності, що зумовлює необхідність формування у майбутніх фахівців умінь ефективно взаємодіяти, аргументовано висловлювати власну позицію, презентувати результати діяльності та працювати в команді. Професійна комунікативна компетентність розглядається як інтегративна якість особистості, що включає мовні знання, навички усного та письмового мовлення, уміння вести діалог, аналізувати інформацію, аргументувати власну думку, застосовувати соціокультурні норми та здійснювати рефлексію комунікативної поведінки. Досліджено сучасні наукові підходи до її структури та компонентів, зокрема дискурсивно-лінгвістичний, інтелектуально-інформаційний, соціокультурний, особистісно-психологічний, комунікативно-поведінковий і мотиваційно-рефлексивний. Показано, що інтерактивні методи навчання, зокрема дискусії, сприяють послідовному розвитку перцептивних, інтерактивних і мовленнєвих умінь студентів, критичного мислення, здатності аргументовано висловлювати власну позицію, слухати інших та приймати обґрунтовані рішення у професійних ситуаціях. Описано типи дискусій: мотиваційні бесіди, реплікування, робота в підгрупах, мікродіалоги, міні-монологи та рефлексивні завдання, що забезпечують формування комунікативних навичок у різних контекстах професійної діяльності. Узагальнення результатів дослідження свідчить про високий потенціал дискусій для формування професійно спрямованої комунікативної компетентності та підвищення готовності студентів до самостійної професійної діяльності в умовах сучасного освітнього, культурного та професійного середовища.

ФОРМУВАННЯ ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 029 «ІНФОРМАЦІЙНА, БІБЛІОТЕЧНА ТА АРХІВНА СПРАВА» В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ І РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНО-ДОКУМЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА

Є. І. РАСПОПОВ, А. С. СУСТРЄТОВ — Tue, 05 May 2026 00:00:00 +0300

У процесі дослідження авторами визначене поняття цифрова компетентність та обґрунтовано її зміст у контексті професійної підготовки здобувачів спеціальності 029 «Інформаційна, бібліотечна та архівна справа». Цифрова компетентність розглядається як інтегративна характеристика особистості, що поєднує інформаційно-аналітичні, технологічні, комунікаційні, правові та етичні складові й забезпечує здатність ефективно функціонувати в сучасному інформаційно-документному середовищі. Актуальність дослідження зумовлена процесами цифровізації суспільства, трансформацією бібліотечно-архівної діяльності, впровадженням електронного документообігу, цифрових архівів, автоматизованих бібліотечних систем і хмарних сервісів. Стрімкий розвиток інформаційно-комунікаційних технологій потребує оновлення змісту фахової підготовки, формування у здобувачів практичних навичок роботи з цифровими інструментами, базами даних, системами метаданих та технологіями збереження інформації. У процесі дослідження ми намагалися максимально повноцінно використати потенціал комплексного, інформаційного, компетентнісного й системного наукових підходів. Їх сукупність дозволяє здійснити всебічний аналіз психолого-педагогічної літератури, нормативно-правових документів, міжнародних рекомендацій у сфері цифрової освіти, а також визначити педагогічні умови формування цифрової компетентності майбутніх фахівців інформаційної галузі. За результатами дослідження було встановлено, що ефективне формування цифрової компетентності можливе за умови інтеграції цифрових технологій у всі компоненти освітнього процесу. Обґрунтовано необхідність формування культури інформаційної безпеки, дотримання принципів академічної доброчесності, розвитку критичного мислення в цифровому середовищі. Виокремлені педагогічні умови формування цифрової компетентності, зокрема практична спрямованість освіти, проходження стажувань у цифрових архівах, бібліотеках, інформаційних центрах, розвиток проєктно-орієнтованого навчання, міждисциплінарна підготовка.

КОМУНІКАТИВНІ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЯК ОСНОВА ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ МОДЕЛЕЙ ОСВІТНЬОГО ЛІДЕРСТВА В ЗВО

І. В. ТАМОЖСЬКА, Ю.Є. БАЄВА, О. С. ЧУБРЕЙ — Tue, 05 May 2026 00:00:00 +0300

У процесі дослідження проаналізовані дефініції понять «комунікативна компетентність», «лідер», «лідерство» у вітчизняному та зарубіжному науковому дискурсі, здійснено їх концептуальне узгодження в контексті трансформаційних моделей освітнього лідерства в закладах вищої освіти. Актуальність статті визначається необхідністю модернізації управлінських підходів у закладах вищої освіти в умовах цифровізації, глобалізації та зростання вимог до якості освітніх послуг, що потребує нової управлінської культури, заснованої на партнерстві, довірі, стратегічній комунікації. Зазначено, що комунікативні компетентності виступають системоутворювальним чинником ефективного освітнього лідерства, оскільки забезпечують здатність суб’єктів управління до конструктивної взаємодії, фасилітації колективних процесів, управління конфліктами, формування спільного бачення розвитку інституції і підтримання позитивного соціально-психологічного клімату в академічному середовищі. Обґрунтовано, що в умовах трансформаційних змін комунікація набуває важливого характеру та виходить за межі інформаційного обміну, перетворюючись на інструмент управління змінами й інституційного розвитку. У процесі дослідження ми намагалися максимально повноцінно використати потенціал компетентнісного й системного наукових підходів, що дозволило розглянути комунікативні компетентності як інтегративну характеристику особистості освітнього лідера і як структурний елемент цілісної управлінської системи ЗВО. У результаті дослідження встановлено, що розвиток комунікативного потенціалу суб’єктів освітнього процесу є необхідною умовою впровадження трансформаційних моделей освітнього лідерства, підвищення ефективності управління,формування інноваційного освітнього середовища, орієнтованого на сталість і конкурентоспроможність закладів вищої освіти.

ОСОБЛИВОСТІ ІНТЕГРАЦІЇ КУРСІВ ПРОФЕСІЙНОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ОСВІТИ (БАЗОВОГО (L-1A) ТА ФАХОВОГО (L-1B) ТАКТИЧНОГО РІВНЯ) ДО ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВОЇ ПІДГОТОВКИ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Ю. М. ЮРЧАК, С. В. СІНКЕВИЧ, А. І. ЧУКАНОВ — Tue, 05 May 2026 00:00:00 +0300

Стаття присвячена аналізу особливостей інтеграції курсів професійної військової освіти (L-курсів) до системи підготовки здобувачів вищої освіти України в умовах правового режиму воєнного стану та післявоєнної відбудови. Актуальність теми зумовлена й введенням у дію постанови Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2025 року № 1612 «Про внесення змін до Порядку проведення військової підготовки громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу», відповідно до положень якої відбувається імплементування нової філософії підготовки офіцерів запасу у поєднанні зі стандартами НАТО та вимогами національної безпеки. Дослідження фокусується на структурно-функціональному аналізі базового курсу лідерства (L-1A) і фахового курсу тактичного рівня (L-1B) з особливим акцентом на специфіці підготовки офіцерів для Державної прикордонної служби України. Розкрито зміст трансформації навчальних планів, що передбачає збільшення обсягу підготовки до 44 кредитів ЄКТС. На основі аналізу освітньо-професійних програм і стандартів вищої освіти за спеціальністю К2 «Безпека державного кордону» виявлено ключові компетентності, що формуються під час проходження курсу L-1B: від тактики прикордонної служби в бойових умовах до адміністративно-юрисдикційної діяльності. Висвітлено роль компетентнісного підходу у формуванні офіцера-лідера, здатного діяти в умовах гібридних загроз і застосовувати процедури планування бою (TLP/MDMP). Окрему увагу приділено проблемам імплементації кадрового забезпечення, оновлення матеріально-технічної бази закладів вищої освіти, а також інтеграції бойового досвіду російсько-української війни до навчального контенту. Сформульовано висновки щодо необхідності створення гнучкої моделі, яка забезпечувала б мобілізаційний потенціал держави без втрати якості фахової освіти.

КРОССЕКТОРАЛЬНІ ПРОЄКТИ ЯК ІНСТРУМЕНТ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛЯ

Н. С. ГРАЧОВА — Tue, 05 May 2026 00:00:00 +0300

У статті окреслено роль кроссекторальних проєктів як інструменту розвитку інноваційної компетентності вчителя. У фокусі – вітчизняний досвід міжсекторальної взаємодії освіти, держави, громадського сектору й міжнародних партнерів у контексті викликів повномасштабної війни. Особлива увага приділяється тому, як такі ініціативи допомагають педагогам адаптуватися до надзвичайних умов – релокації, дистанційного навчання, психологічного стресу, порушення освітніх ланцюгів. Визначено переваги: зміцнення професійної мобільності вчителя, посилення мотивації до інновацій, формування міждисциплінарної команди та підвищення якості педагогічної діяльності в кризовому середовищі. Схарактеризовано ключові виклики у реалізації відповідних проєктних ініціатив: нестабільність фінансування, фрагментарність співпраці між секторами, кадрові обмеження, безпекові ризики та емоційне вигорання педагогів у воєнних умовах. На підставі аналізу прикладів українських освітніх проєктів і міжнародних досліджень розкрито, яким чином кроссекторальні підходи можуть стати системним ресурсом розвитку інноваційної компетентності вчителя. Практики реалізації кроссекторальних проєктів є важливими для науковців, освітніх менеджерів і практиків, які працюють на межі освіти та суспільних трансформацій, а також для ухвалення рішень щодо інтеграції міжсекторальних моделей у професійний розвиток педагога в Україні. З огляду на виклики сучасності, інноваційна компетентність учителя є необхідною вимогою, що забезпечує якість освітнього процесу й сприяє формуванню в учнів критичного мислення, активної позиції, самореалізації. Це не лише підвищує педагогічну майстерність, а й сприяє формуванню нової освітньої культури партнерства, що забезпечує сталі зміни в системі освіти.

ЦИФРОВА МОДЕЛЬ ПОВЕДІНКИ АБІТУРІЄНТА В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Н. C. ПОКОРНИ — Tue, 05 May 2026 00:00:00 +0300

У статті представлено результати дослідження цифрової моделі поведінки абітурієнтів у контексті трансформації взаємодії між вступником і закладом вищої освіти. Актуальність теми зумовлена зростаючою конкуренцією на ринку освітніх послуг, зміною очікувань і поведінкових стратегій вступників, а також активним впровадженням цифрових технологій у процеси адміністрування та комунікації з потенційними студентами. Цифровізація вступної кампанії розглядається як системне перетворення не лише технічної інфраструктури, а й моделі взаємодії, що забезпечує підвищення гнучкості, прозорості та персоналізації освітнього сервісу. У дослідженні застосовано емпіричний підхід на основі даних вступної кампанії 2025/2026 рр. у Приватному закладі вищої освіти «Європейський університет» (м. Київ), де було реалізовано комплексну цифрову екосистему супроводу абітурієнта, включно з веб- та мобільними каналами, інструментами інтерактивної комунікації, автоматизованою верифікацією даних та можливістю мультиканальної траєкторії. Аналіз охоплює п’ять ключових етапів цифрового вступного циклу: створення профілю, подання заяв, укладання договору, оплата та зарахування. Проведено порівняльну оцінку ефективності каналів Web, Mobile та комбінованої моделі Web/Mobile за критеріями коефіцієнтів конверсії, користувацької активності та збереження абітурієнта в цифровій воронці. Результати дослідження засвідчили вищу стабільність веб-каналу на початкових етапах, перевагу мобільного каналу при здійсненні фінансових транзакцій та найбільшу результативність мультиканального підходу. Встановлено, що можливість динамічного перемикання між середовищами сприяє подоланню користувацьких бар’єрів, забезпечує більш безперервну та персоналізовану траєкторію, а також підвищує загальний рівень завершеності вступного процесу. Сукупна конверсія цифрової воронки у досліджуваній вибірці склала близько 70%, що свідчить про високу ефективність впроваджених техніко-організаційних рішень та обґрунтовує доцільність мультиканального сервісного дизайну в цифровому університеті. Результати дослідження є актуальними для розробки стратегій цифрової трансформації університетів, спрямованих на посилення користувацького досвіду, оптимізацію адміністративних процедур і формування сталої освітньої екосистеми у цифровому середовищі.

ОПТИМІЗАЦІЯ РОЗРОБЛЕННЯ ОСВІТНІХ ПРОГРАМ НА ОСНОВІ ІНТЕГРАЦІЇ БІБЛІОТЕЧНИХ РЕСУРСІВ

А. Р. ЖУКОВА, Т. М. СЕРГІЄНКО, Х. І. МАНЬКОВСЬКА — Tue, 05 May 2026 00:00:00 +0300

Мета статті – визначити шляхи підвищення якості та актуальності освітніх програм шляхом використання бібліотечних ресурсів. Завданням даної роботи є аналіз особливостей оптимізації розробки освітніх програм шляхом інтеграції бібліотечних ресурсів. У дослідженні використовується комплекс теоретичних методів, включаючи аналіз науково-методичної літератури, структурно-функціональні та системні методи, спостереження та порівняння, а також методи узагальнення. Актуальність дослідження визначається зростаючою потребою в модернізації освітнього контенту відповідно до сучасних академічних стандартів та професійних вимог. Сьогодні вища освіта та бібліотека більше не розглядаються лише як сховища інформації, а як активні партнери у розробці навчальних програм та освітніх інновацій. Більше того, інтеграція інтелектуальних та цифрових ресурсів бібліотеки у розробку програм є важливим стратегічним завданням. У цій роботі було встановлено, що інтеграція бібліотечних ресурсів у процес розробки освітніх програм сприяє покращенню доступу до відповідних знань, зміцненню міждисциплінарних зв’язків та формуванню навичок самостійного навчання у студентів. Вона також покращує аналітичні навички, сприяє навчанню на основі фактичних даних та мотивує студентів критично оцінювати інформаційні ресурси. Комплексне впровадження бібліотечних ресурсів у структуру освітніх програм забезпечує створення гнучких і практично орієнтованих траєкторій навчання, що відповідають сучасним професійним вимогам і викликам ринку праці. Такий підхід є особливо важливим у сфері вищої військової освіти, де вивчення іноземних мов курсантами нелінгвістичних спеціальностей є не тільки складовою навчального процесу, але й важливим інструментом для їхньої майбутньої професійної діяльності. Перспективи використання результатів дослідження пов’язані з розробкою інноваційних моделей взаємодії між навчальними закладами та бібліотеками, а також впровадженням цифрових рішень, що розширюють доступ до навчальних матеріалів та сприяють безперервному навчанню. Подальші дослідження можуть бути спрямовані на оцінку ефективності конкретних цифрових платформ бібліотек та їх впливу на освітню сферу.

ГЕНДЕРНІ ТА ПРОФЕСІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ НУТРИЦІОЛОГІЧНИХ ЗНАНЬ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ПЕРШОГО РОКУ НАВЧАННЯ

Е. О. КОСИНСЬКИЙ, О. Л. ДИШКО — Tue, 05 May 2026 00:00:00 +0300

У статті представлено результати дослідження гендерних та професійних особливостей нутриціологічних знань здобувачів вищої освіти першого року навчання. Актуальність проблеми зумовлена зростанням уваги до формування здорового способу життя студентської молоді та необхідністю розвитку харчової грамотності в умовах реформування освітньої системи. Перехід до навчання у закладах вищої освіти супроводжується зміною способу життя, режиму харчування та рівня фізичної активності, що підсилює значення науково обґрунтованих знань про раціональне харчування. Метою дослідження було виявити та проаналізувати гендерні й професійні відмінності у рівні та структурі нутриціологічних знань студентів першого курсу спеціальностей Середня освіта (Фізична культура) та Середня освіта (Мистецтво. Музичне мистецтво). У дослідженні взяли участь 50 респондентів. Оцінювання здійснювалося за п’ятьма тематичними блоками: знання білкових продуктів, орієнтація у спортивних добавках, розуміння енергетичного балансу, обізнаність щодо мікронутрієнтів та вплив харчових міфів. Отримані результати засвідчили наявність чітко виражених гендерних і професійних відмінностей. Здобувачі вищої освіти спеціальності Середня освіта (Фізична культура), особливо юнаки, демонструють вищий рівень прикладних знань, орієнтованих на спортивне харчування, однак їхні уявлення часто є фрагментарними та супроводжуються недостатнім розумінням енергетичного балансу й ролі мікронутрієнтів. Натомість студентки обох спеціальностей характеризуються більш системними теоретичними знаннями, проте поступаються у практико-орієнтованих аспектах. Спільною проблемою для всіх груп залишається значний вплив харчових міфів. Отримані дані обґрунтовують доцільність упровадження диференційованого підходу до формування нутриціологічної грамотності у закладах вищої освіти з урахуванням гендерних і професійних особливостей.

ЯКІСТЬ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ: ЄВРОПЕЙСЬКІ ПРАКТИКИ ТА УКРАЇНСЬКИЙ КОНТЕКСТ

Р. Я. РОМАНИШИН, Л. М. ЧЕРЕДНИК, В. І. АПШАЙ — Tue, 05 May 2026 00:00:00 +0300

У процесі дослідження автори проаналізували європейські нормативні документи та аналітичні матеріали у сфері забезпечення якості вищої освіти, дослідили ключові тенденції цифрової трансформації освітнього простору, виокремили провідні практики, що можуть бути адаптовані в українському контексті. Здійснено аналіз європейських підходів до внутрішнього й зовнішнього забезпечення якості з урахуванням впливу цифровізації, інтернаціоналізації та розвитку гнучких освітніх форматів. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю підвищення конкурентоспроможності українських закладів вищої освіти в умовах інтеграції до Європейського простору вищої освіти, а також потребою забезпечення стійкості й якості освітнього процесу в умовах воєнного стану і масштабних соціально-економічних викликів. Цифрова трансформація освітнього середовища зумовлює переосмислення традиційних механізмів управління якістю, акцентуючи увагу на цифровій інфраструктурі, академічній доброчесності, прозорості оцінювання та розвитку цифрових компетентностей учасників освітнього процесу. У дослідженні використано системний, компетентнісний та теоретичний підходи, які дозволили розглянути якість вищої освіти як багатовимірний феномен, що поєднує інституційні, нормативні, педагогічні та технологічні складові. Системний підхід забезпечив комплексне осмислення взаємозв’язків між політиками цифровізації та процедурами забезпечення якості, компетентнісний – окреслення ролі цифрових і професійних компетентностей у формуванні сучасного людського капіталу, а теоретичний – узагальнення концептуальних засад модернізації освітніх систем. У результаті дослідження встановлено, що ефективна цифрова трансформація вищої освіти можлива за умови інтеграції європейських стандартів якості, розвитку внутрішніх систем забезпечення якості, впровадження інноваційних цифрових практик та збереження національної освітньої ідентичності. Обґрунтовано доцільність адаптації кращих європейських практик з урахуванням специфіки українського освітнього простору та сучасних суспільних викликів.

УПРОВАДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ У ВИЩУ ОСВІТУ: ВІД МІЖНАРОДНИХ НОРМАТИВНИХ СТАНДАРТІВ ДО ІНСТИТУЦІЙНИХ ПРАКТИК

О. М. СЕМЕНОГ, О. П. ЦЮНЯК — Tue, 05 May 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено комплексний аналіз інтеграції технологій штучного інтелекту в систему вищої освіти крізь призму міжнародних нормативних стандартів та інституційних практик українських закладів вищої освіти. Актуальність дослідження зумовлена стрімкою цифровою трансформацією освітнього середовища та зростанням ролі ШІ як інструменту персоналізації навчання, оптимізації освітніх процесів і розвитку науково-дослідної діяльності. Водночас поширення генеративних технологій актуалізує низку викликів, пов’язаних із забезпеченням академічної доброчесності, верифікації достовірності отриманих результатів, формування критичного мислення здобувачів, а також мінімізація ризиків алгоритмічної упередженості та запобігання зниженню ролі самостійної інтелектуальної діяльності. У дослідженні охарактеризовано ключові міжнародні документи, що регламентують упровадження ШІ в освіті, зокрема рекомендації UNESCO, підходи European Commission та сучасні європейські регуляторні ініціативи. Доведено, що провідними принципами є людиноцентричність, прозорість, підзвітність, недискримінація та забезпечення рівного доступу до технологій. Узагальнено інституційний досвід українських університетів, зокрема Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка та Карпатського національного університету імені Василя Стефаника щодо впровадження внутрішніх політик відповідального використання ШІ, оновлення освітніх програм та розвиток міжнародного партнерства. Зроблено висновок, що інтеграція штучного інтелекту у вищу освіту має комплексний характер і потребує поєднання нормативного регулювання, методичного супроводу та розвитку цифрових компетентностей усіх учасників освітнього процесу. Ефективність цього процесу залежить від формування чітких інституційних політик, що регламентують використання ШІ з урахуванням принципів академічної доброчесності, прозорості та відповідальності. Окреслено необхідність забезпечення балансу між інноваційністю освітніх практик і збереженням провідної ролі людини в ухваленні рішень, що відповідає людиноцентричному підходу до впровадження цифрових технологій у сфері освіти.

ЗМІНИ АНТРОПОМЕТРИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ПАУЕРЛІФТЕРОК 12–14 РОКІВ ПІД ВПЛИВОМ ТРЕНУВАЛЬНИХ І ЗМАГАЛЬНИХ НАВАНТАЖЕНЬ ЗА ПРОГРАМОЮ ДЮСШ

О. В. ГОРДІЄНКО, В. Б. ВОРОНЕЦЬКИЙ — Tue, 05 May 2026 00:00:00 +0300

Мета дослідження полягала у встановленні особливостей змін антропометричних показників пауерліфтерок 12–14 років під впливом систематичних тренувальних і змагальних навантажень за програмою ДЮСШ на етапі початкової підготовки. У дослідженні взяли участь 30 спортсменок, які тренувалися за класичною програмою з пауерліфтингу у КЗ ДЮСШ м. Полтава та КЗ КДЮСШ м. Кам’янець-Подільськ. Обстеження проводили у 12, 13 та 14 років у стандартизованих умовах із застосуванням морфометричних методів. Визначали масу тіла, довжину тіла, довжину верхніх і нижніх кінцівок, окружність грудної клітки (у фазах вдиху та видиху), окружність талії та об’єм стегна. Статистичну обробку результатів здійснювали параметричними методами із використанням t-критерію Стьюдента (р<0,05–0,01). Результати засвідчили послідовну віково-тренувальну динаміку більшості показників. Маса тіла зросла з 50,4±2,5 кг до 59,2±2,2 кг (t₁,₃=2,64; p<0,05), довжина тіла – з 152,6±2,5 см до 162,8±3,2 см (t₁,₃=2,51; p<0,05). Достовірні зміни встановлено для довжини верхньої (t₁,₃=2,28; p<0,05) та нижньої кінцівок (t₁,₃=2,43; p<0,05). Окружність грудної клітки у фазі видиху збільшилася з 73,1±1,6 см до 79,9±1,9 см (t₁,₃=2,74; p<0,01), у фазі вдиху – з 76,4±1,8 см до 84,6±2,5 см (t₁,₃=2,66; p<0,05). Окружність стегна зріс з 48,1±1,3 см до 51,9±1,1 см (t₁,₃=2,23; p<0,05), тоді як окружність талії істотних відмінностей не продемонструвала (p>0,05). Найбільші між вікові зрушення зафіксовано між 12 та 14 роками, що свідчить про кумулятивний характер морфологічної адаптації в межах початкової спеціалізації. Отримані результати дозволяють констатувати, що систематичні силові навантаження в поєднанні зі змагальною діяльністю сприяють формуванню сегментно спрямованої гіпертрофії, насамперед м’язів грудного поясу та нижніх кінцівок, що створює структурні передумови для подальшого зростання спеціальної сили. Поєднання природних вікових змін із тренувально-індукованою перебудовою морфологічних параметрів підтверджує доцільність комплексного антропометричного контролю для об’єктивної оцінки ефективності підготовки. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання отриманих даних для корекції обсягів навантаження, оптимізації структури підготовки та раціонального контролю маси тіла в межах вагових категорій на ранніх етапах багаторічного тренувального процесу.

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ОФІЦЕРІВ НА ПРИКЛАДІ ОСВІТНІХ ПРОГРАМ РИМСЬКОГО ОБОРОННОГО КОЛЕДЖУ НАТО

Ю. О. КОЛОДКА — Tue, 05 May 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено комплексний аналіз тенденцій розвитку міжкультурної компетентності офіцерів у системі професійної військової освіти держав-членів НАТО на прикладі діяльності Римського оборонного коледжу НАТО (NATO Defence College, Rome). Актуальність дослідження зумовлена трансформацією сучасного безпекового середовища, зростанням ролі багатонаціональних операцій, гібридних загроз та необхідністю забезпечення оперативної взаємосумісності військових контингентів у полікультурному середовищі. У роботі обґрунтовано, що міжкультурна компетентність офіцерів оперативного рівня виступає не допоміжною характеристикою, а базовою складовою їхньої професійної спроможності як військових лідерів. Проаналізовано теоретичні та методичні основи розвитку міжкультурної компетентності в освітніх програмах коледжу. Визначено, що освітня модель коледжу ґрунтується на інтеграції міждисциплінарного змісту з практико-орієнтованими методами навчання, спрямованими на формування стратегічного мислення, здатності до міжособистісного порозуміння та успішної комунікації у багатонаціональному середовищі. У статті детально розглянуто особливості реалізації ключових освітніх програм: Senior Course, NATO Regional Cooperation Course, Generals, Flag Officers & Ambassadors’ Course та Modular Short Courses. Дослідження засвідчує, що розвиток міжкультурної компетентності розглядається в освітній політиці Альянсу як стратегічний інструмент зміцнення згуртованості, довіри та успішності багатонаціонального співробітництва. Узагальнено провідні тенденції розвитку міжкультурної компетентності в Оборонному коледжі НАТО: інтеграція міжкультурного компонента у всі рівні підготовки; перехід від суто теоретичного навчання до комплексної освітньої моделі; посилення практико-орієнтованого характеру програм; формування стратегічного міжкультурного мислення; швидка трансляція теоретичних знань у практику багатонаціональної взаємодії. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення системи професійної військової освіти України з урахуванням стандартів і кращих практик НАТО.