ПОНЯТТЯ ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ЮРИСТІВ У ЗАКЛАДАХ ФАХОВОЇ ПЕРЕДВИЩОЇ ОСВІТИ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ

Анотація

У статті розглянуто сутність поняття цифрової компетентності майбутнього юриста в умовах цифрової трансформації сучасного суспільства. Акцентовано увагу на активній інтеграції в правову сферу інноваційних цифрових технологій, що уже зумовило потребу у формуванні відповідних знань, умінь та навичок у здобувачів юридичної освіти та викладачів. Цифрова компетентність трактується як багатовимірна та широкоспеціалізована характеристика, що поєднує технологічну обізнаність, інформаційну культуру, здатність до критичного мислення, дотримання етики та вміння ефективно використовувати інноваційні цифрові інструменти в освітньому й професійному середовищі. Проведено аналіз чинних освітніх стандартів підготовки юристів фахового, бакалаврського та магістерського рівнів, та встановлено, що цифрова компетентність уже визначається як одна з ключових загальних компетентностей, які є важливими для кожного здобувача освіти і, відповідно, викладача. Визначено міждисциплінарний характер цифрової компетентності, що охоплює знання в галузі права, інформаційно-комунікаційних технологій, етики, управління інформацією та використання сучасних сервісів LegalTech. Висвітлено також міжнародний і національний контексти трактування цифрової компетентності, зокрема проаналізовано DigComp 2.2 та Концепцію розвитку цифрових компетентностей в Україні. Визначено ті проблемні сфери юридичної освіти, зокрема фахової, які потребують оновлення змісту, інтеграції цифрових технологій у підготовку фахівців, формуванні культури безпечної поведінки в цифровому середовищі. Визначено, що цифрова компетентність має розглядатись не як додатковий елемент професійної підготовки, а як базова складова, що забезпечує конкурентоспроможність і ефективність юристів у сучасну епоху інформаційних технологій. Формування цифрової компетентності – це не лише освітнє, а й соціальне завдання, реалізація якого забезпечить підготовку правників нового покоління.