ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ САМООЦІНКИ ПОЗИТИВНОГО КОМУНІКАТИВНОГО МОДУСА МАГІСТРІВ-СТОМАТОЛОГІВ ЯК ЗАПОРУКИ УСПІШНОЇ КОМУНІКАЦІЇ В ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Анотація

Позитивний комунікативний модус магістрів-стоматологів представляє собою синергічне утворення, сформоване за взаємодії наявних в особи знань та навичок позитивної комунікації, мотивації до такої комунікації, емоційної врівноваженості та постійного самомоніторингу, організованості, наявності комунікативних та філологічних знань та навичок спілкування, а також власне індивідуальних особливостей застосування таких характеристик. Питання формування комунікативної компетентності важливе в сучасній медичній педагогіці, коли тема позитивного комунікативного настрою або модусу більш широко висвітлюється в роботах іноземних авторів. Стаття містить результати дослідження самооцінки позитивного комунікативного модусу 170 магістрів-стоматологів українських медичних закладів вищої освіти та її відповідність реальним комунікативним навичкам, виявленим через приховані запитання. Учасники дослідження високо оцінили значення позитивного підходу у професійній взаємодії, вважаючи себе толерантними та комунікабельними. Однак детальніший аналіз відповідей виявив певні суперечності між задекларованими комунікативними установками та фактичними поведінковими моделями. Значна частина респондентів продемонструвала труднощі у прийнятті відповідальності за конфліктні ситуації, схильність до перекладання відповідальності на інших або ухилення від активного вирішення конфліктів. Більшість учасників дослідження визнала вплив свого емоційного стану на комунікацію, що може свідчити про недостатньо сформовані навички саморегуляції. Виявлено також поширеність емоційної реактивності, зокрема підвищення голосу у спілкуванні та тенденцію до негативних оцінних суджень щодо співрозмовників.Отримані результати свідчать про існування розбіжностей між самооцінкою комунікативних компетентностей та їх реальним проявом у професійній взаємодії. Респонденти, навіть за умов анонімного опитування, демонструють тенденцію до соціально бажаних відповідей на прямі питання, тоді як приховані питання дозволяють точніше оцінити рівень сформованості їхнього комунікативного модусу. Дослідження підкреслює необхідність удосконалення програм комунікативної підготовки магістрів-стоматологів, зокрема шляхом інтеграції практичних методів розвитку саморегуляції, відповідальності за взаємодію та вирішення конфліктних ситуацій у навчальний процес.